REKRUTACJA 2019/2020

Посмертний спогад на прощання Богдана Фіцака

З сумом повідомляємо, що 9 лютого на 69 році життя упокоївсь у Білому Борі бл. п. Богдан Фіцак.

На протязі 34 років працював вчителем української мови, музики і фізкультури й водночас керував гуртожитком нашої школи. Крім того був засновником і довголітнім диригентом шкільного вокально-інструментального ансамблю «Проліски» і  мішаного хору «Верховина».

У найскладніший в історії школи час, коли під загрозою було її існування, коли позбавленно дітей гуртожитку й слід було будувати силами української громади цілого світу новий, бл. п. Богдан Фіцак цілеспрямовано діяв задля добра своїх підопічних. Почерез музику старавсь розвивати їхній душевний світ і таланти. Незважаючи на це, що кожен виступ на сцені піддававсь гострій цензурі і був контрольований відповідними органами, невтомно вчив гри на інструментах, проводив репетиції і готовив до виступів на сцені чергові покоління учнів.

Зараз, його праця увіковічнена на сотнях фотографій і відеозаписів, у статтях «Нашого Слова» і Альманахах. Споглядають з них зосереджені лиця мандоліністів і хористів, які сьогодні живуть у різних закутках Польщі, України і за океаном. У спогадах, напевне залишився перший виїзд ансамблю «Проліски» Україну в 1988 році ( Міжнародний фестиваль хорів у Львові) в Словаччину ( Кошицький фестиваль), Бельгію, систематичні виступи на сопотських фестивалях і Шевченківських концертах. Все було можливе завдяки самовідданим старанням і зусиллям бл. п. Богдана Фіцака і його соратників, при сприянні і підтримці його вірної дружини Галини. Був безмежно відданим патріотом України. Ангажувався в діяльність місцевого гуртка ОУП.

На протязі тривалого часу, Покійний був також членом хору «Журавлі» і разом з хором ніс українську пісню, яка зокрема у той час, була стержнем нашої національної самоідентифікації. А ще радів своїй пасіонерській праці на пасіці; була вона панацеєю на різні стани викликані хворобою. За останні 9 років наполегливо боровся за своє життя, бо любив життя і прагнув, щоб воно продовжувалося та, на жаль, не було Йому це дане.

12 лютого о год. 13:30 віддаючи останню послугу, попрощаємося з бл. п. Богданом Фіцаком на кладовищі в Білому Борі.

Нехай вічна буде Тобі пам`ять.

Богданові Фіцаку На прощання

Богдане

Такий сумний час
місяць встає з-за лиману
чути вже курликання журавлів
в очі порошать червоною китайкою
Бо за волю нашу й вашу – співав Ти
а тепер відійшов
не лякайся
відпочинеш в могилі
Богдане

Зимовий цвіте  наш журавлиний
що «Верховину» виніс
на вершини
прийми той гімн
від нашої землі
І той квіт посмертний
бо Ти був
тут з нами, на тій землі
Богдане

Господь Бог покликав Тебе заскоро
Але йди спокійно
шумом безсмертного лісу Бескидського
галопом Білобірських коней
пісні Твоєї сліди
за Тобою не здолають
втратили ми чоловіка і приятеля
сумно й самітно стало нам
як придорожньому каменю
 Богдане

Там на степах  України страшне горе
«москаль риє, розкопує»
Шевченкове поле
Проси в Господа
проси для України волю!
Стоять тут «Журавлі»
Піснею понесуть Тебе
колись будемо разом
ти пішов тепер
ми прийдемо, не вже.
до побачення
Богдане
до побачення

Олександр Маслей